 |
|
КУРСОВІ ВІД МАРИНИ
 |
Господарське право042 - Господарсько-правові відносини 043 - Договори - важливий вид господарських зобов'язань 044 - Захист господарських прав і законних інтересів суб'єктів господарювання 045 - Правове регулювання банкрутства 046 - Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності інтелектуальної власності 047 - Правове регулювання підприємницкої діяльності 048 - Правовий статус субєктів господарювання 050 - Правове регулювання страхової діяльності Короткий зміст робіт: 042 - Господарсько-правові відносини ЗМІСТ І ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ.
ІІ ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ. Укласти договір займу грошових коштів. ЛІТЕРАТУРА І ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Зміст предмета господарського права визначається двома основними поняттями: “народне господарство” і “господарська діяльність”. Зазначені поняття визначаються в чинному законодавстві України. Так, згідно із Законом від 3 серпня 1990 р. “Про економічну самостійність України” до народного господарства України належить усі розташовані на її території підприємства, установи, організації. В сукупності вони утворюють народногосподарський комплекс України (ст.1). Це основне коло суб’єктів, які здійснюють господарську діяльність. Історично склалося так, що абсолютна більшість цих суб’єктів тривалий час були державними організаціями. У зв’язку з цим держава як власник цих підприємств, установ та організацій здійснювала в широких межах державне регулювання економіки. Незважаючи на значне збільшення чисельності суб’єктів господарювання, заснованих на недержавній власності, держава і сьогодні продовжує здійснювати державне регулювання економікою. Відносини, що виникають при цьому, регулюються різними галузями права: господарським, адміністративним, фінансовим та іншими. Поняття “господарська діяльність” також слід визначати виходячи з позиції законодавця, тобто на підставі ст. 1 Закону України “Про підприємництво”, статей 1, 20 – 22 Закону “Про підприємства в Україні” та положень інших нормативних актів. Господарська діяльність як предмет господарського права – це діяльність, пов’язана з виготовленням та реалізацією продукції, виконанням робіт, надання послуг та з торгівлею. Здійснюють її суб’єкти господарювання – власники або володільці основних фондів та оборотних коштів. Підприємства-суб’єкти господарського права можуть здійснювати всі види господарської діяльності, які не заборонені законодавством України і не суперечать їхнім статутам (ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні”)....
043 - Договори - важливий вид господарських зобов'язань ЗМІСТ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАВДАННЯ
ІІ ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
ЛІТЕРАТУРА І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Право України регулює майнові господарські та інші відносини суб’єктів господарювання з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: договір та господарський договір. Це майнові договори. Перша категорія – майновий договір – є загальною. Законодавчо майнові договори усіх видів врегульовано Цивільним кодексом (статті 151-160). У господарському праві категорія договір використовується у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст. 153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб’єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльності господарського суб’єкта майнові договори є різні. Наприклад, договір поставки підприємством продукції чи договір підряду на капітальне будівництво – з одного боку; договір купівлі-продажу підприємством меблів для офісу, канцелярських товарів тощо – з іншого. Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність господарських суб’єктів, інші – обслуговуючу. Тому законодавець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність суб’єктів окремою юридичною категорією – категорією господарського договору. Термін “господарський договір” у право України введено Арбітражним процесуальним кодексом України, який регулює порядок розгляду і вирішення господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виникають при укладенні та виконанні господарських договорів (ст. 1 АПК). Отже, категорії договір і господарський договір співвідносяться як загальне і особливе. Як с особлива категорія господарського законодавства і права України господарський договір має певну правову основу. Господарські договори в Україні (за відсутності Господарського кодексу) регулюються: а) загальними статтями Цивільного кодексу про зобов’язання, договір, зобов’язання, зо випливають з договорів; б) спеціальними статтями Цивільного кодексу про майнові відносини між суб’єктами (підприємствами, установами, організаціями). Це, зокрема, відносини: стосовно поставок продукції (товарів); закупівлі сільськогосподарської продукції у товаровиробників; капітального будівництва; перевезення вантажів та інше....
044 - Захист господарських прав і законних інтересів суб'єктів господарювання ЗМІСТ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ. 1. Дайте визначення поняття господарської суперечки 2. Охарактеризуйте основні нормативні акти, якими регулюється організація і діяльність арбітражних судів 3. Назвіть основні повноваження Вищого арбітражного суду України 4. Визначте ознаки, за якими розмежовується підсудність господарських суперечок 5. Розкрийте функції доарбітражного врегулювання господарських суперечок 6. Визначте повноваження місцевих господарських судів 7. У якому складі діє Вищий арбітражний суд України ІІ. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ. 1. Укласти позовну заяву про стягнення речі з чужого незаконного володіння ЛІТЕРАТУРА І. ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
У процесі господарювання між підприємствами, державними та іншими органами виникають, функціонують та припиняються численні господарські відносини. Ринковий механізм, як і будь-яке інше складне явище, не може розвиватися без зіткнень, конфліктів, що призводять до суперечностей між суб’єктами господарської діяльності. Господарські суперечки виникають, як правило, у зв’язку із порушенням прав та інтересів суб’єктів господарювання, що пов’язано з порушенням або неналежним застосуванням норм матеріального права. Суб’єктами, тобто учасниками господарських відносин і суперечностей, є споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. При вирішенні спору по суті, господарський суд керується нормами нормативно-правових актів матеріального права. Законодавчими актами, які містять норми процесуального і матеріального права, що регулюють відносини у сфері вирішення господарських суперечок, є Конституція України, Господарський процесуальний кодекс України, Закон України “Про судоустрій України”, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України та ін....
045 - Правове регулювання банкрутства ЗМІСТ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАВДАННЯ
ІІ ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ Складіть позовну заяву про визнання відповідача банкрутом. ЛІТЕРАТУРА І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАВДАННЯ 1. Дайте визначення поняття банкрутства Банкрутство – це найсуворіша майнова санкція щодо боржника. Основні законодавчі акти Закону України “Про банкрутство” у статті 1, містять само поняття банкрутство. Банкрутство пов’язано з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер. З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб’єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб’єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов’язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред’явлені у визначені для цього строки, то майна суб’єкта – активів у ліквідній формі – не вистачить для їх задоволення. Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що в суб’єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб’єкта підприємництва....
046 - Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності інтелектуальної власності ЗМІСТ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАВДАННЯ 1. Дайте визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності і назвіть її основні принципи. 2. Які види зовнішньоекономічної діяльності ви знаєте? 3. Назвіть основні форми здійснення іноземних інвестицій в Україні. 4. Які державні гарантії захисту іноземних інвестицій встановлені в законодавстві України? 5. Розповісти про гарантії захисту права інтелектуальної власності. 6. Розповісти про правовий режим вільних економічних зон. ІІ ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ Укласти позовну заяву про призначення відповідача банкрутом. ЛІТЕРАТУРА І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАВДАННЯ 1. Дайте визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності і назвіть її основні принципи. Поняття зовнішньоекономічної діяльності, що міститься в ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, має такий зміст: зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Оскільки йдеться про діяльність суб’єктів господарської діяльності, то цілком логічно є висновок про те, що зовнішньоекономічна діяльність є одним із видів господарської діяльності, під якою Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (ст.1) розуміє будь-яку діяльність, у тому числі підприємницьку, пов’язану з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Відтак і законодавство про зовнішньоекономічну діяльність є одним з інститутів господарського законодавства. [4] Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Принцип суверенітету народу Україна у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Цей принцип полягає у: - виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; - обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: - праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; - праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; - обов’язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порідку, встановленого законами України; - виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності...
047 - Правове регулювання підприємницкої діяльності ЗМІСТ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАВДАННЯ 1. Охарактеризуйте спільне підприємство з іноземними інвестиціями. 2. Розповісти про правове регулювання малого підприємства. 3. Назвіть відомі вам способи створення підприємств. 4. Які документи є установчими і які відомості вони повинні містити? 5. Розповісти про порядок реєстрації підприємств. ІІ ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 1. Зразковий установчий договір колективного підприємства. 2. Зразковий статут того ж колективного підприємства. ЛІТЕРАТУРА І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб’єктами права колективної власності. Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств: а) звичайні (національні) спільні підприємства; б) спільні підприємства з іноземними інвестиціями. Спільні підприємства – підприємства, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та суб’єктів господарської діяльності інших країн, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону України “Про підприємства в Україні”, регулюються законами України від 19 березня 1996 р. “Про режим іноземного інвестування” та від 16 квітня 1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність”...
048 - Правовий статус субєктів господарювання ЗМІСТ І ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
ІІ ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ Укласти договір постачання гірничошахтного обладнання. ЛІТЕРАТУРА І ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ 1. Правовий статус акціонерних товариств Акціонерне товариство – це так зване “товариство капіталів”. Особливості його правового статусу виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду товариства. Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом “Про цінні папери і фондову біржу”, іншими актами про фондовий ринок. По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у книгах реєстрації акцій і набувають статусу акціонерів. Права та обов’язки акціонерів визначенні статтями 10, 11 Закону “Про господарські товариства”, статтями 4, 5, 8, 9 Закону “Про цінні папери і фондову біржу”. По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю...
050 - Правове регулювання страхової діяльності ЗМІСТ І ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
ІІ ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ Скласти зразковий договір про продажу майна державних підприємств громадянам (групі громадян). ЛІТЕРАТУРА І ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ 1. Охарактеризуйте сутність і функції страхування Страхування – особливий вид договірних цивільно-правових відносин по захисту майнових інтересів громадян чи юридичних осіб у випадку настання визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати цими обличчями страхових платежів (страхових премій) чи внесення ними стразових внесків. Створювані в такий спосіб грошові (страхові) фонди спрямовані винятково на покриття збитків, що виникають у результаті настання страхових випадків. Страхування як особливий вид фінансового інструмента має конкретні функції, і знати їхній необхідно з метою ефективного використання страхових послуг як діючого інструментарію в умовах ринкової економіки. Захисна функція. Страхування призначене для виконання визначених захисних функцій стосовно користувачів страхових послуг. 1) Забезпечення матеріально-фінансового захисту страхувальника від майнових втрат і збитків, що виникли в результаті настання страхових випадків, що відбулися внаслідок дії сукупності визначених ризиків. 2) Скорочення збитків і втрат страхувальника за рахунок строгого виконання тимчасових і кількісних умов по виплаті йому сум страхової компенсації від страховика. Так, чим менше часу страхувальник знаходиться в стані некомпенсованого збитку, тим істотніше скорочуються його майбутні збитки, неминуче породжувані нанесеним йому реальним збитком. А це, у свою чергу, знижує загальні збитки в соціально-економічній сфері даного суспільства. 3) Представлення і захист інтересів страхувальника в суді, перед державою, іншими обличчями при виникаючих суперечках власне кажучи майнових інтересів, що є об'єктом страхування в рамках ув'язненого між цим страхувальником і страховиком договору страхування (виконання функції безкоштовного страхового адвоката по захисту майнових інтересів чи страхувальника застрахованого).... |
 |
